Як не зробити просте розлучення складним

Іноді до адвоката звертаються з доволі простим запитом: розірвати шлюб. Подружжя давно не живе разом, спільних дітей немає, майнових претензій одне до одного теж немає. Обидві сторони розуміють, що сімейні стосунки завершилися, і хочуть лише юридично оформити цей факт.

Здавалося б, що може бути простіше?

Але іноді саме з цього моменту починається історія, у якій проста судова процедура перетворюється на багатомісячний юридичний серіал із десятками документів, численними клопотаннями, додатковими консультаціями та постійними рахунками за нові етапи роботи.

І справа далеко не завжди у складності законодавства чи поведінці іншої сторони.

На жаль, у юридичній практиці трапляється своєрідна професійна деформація: бажання надати своїй роботі якомога більшої зовнішньої важливості. Чим більше сторінок у процесуальному документі, чим складніше сформульовані речення, чим більше потенційних ризиків озвучено клієнту, тим переконливіше іноді намагаються продемонструвати цінність юридичної послуги.

Клієнту починають розповідати про десятки можливих проблем, які можуть виникнути в процесі. Замість того щоб пояснити реальний стан речей, його знайомлять із цілим каталогом юридичних страхів. Замість одного процесуально обґрунтованого документа готують декілька, замість прямого шляху обирають складніші конструкції, а замість вирішення питання починається імітація бурхливої юридичної діяльності.

При цьому найважливіше часто залишається поза увагою: чи наближає кожна з цих дій клієнта до бажаного результату?

Особисто я переконаний, що в роботі адвоката є дуже важлива навичка, яка не завжди помітна клієнту, — вміння не ускладнювати.

Якщо для розірвання шлюбу достатньо правильно визначити підсудність, підготувати належну позовну заяву, додати необхідні документи та обрати процесуально доцільний спосіб розгляду справи, то навіщо перетворювати це на масштабний юридичний проєкт?

Якщо закон дозволяє розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, навіщо без необхідності створювати передумови для її розгляду за загальними правилами? Якщо немає спору між сторонами, навіщо штучно формувати конфлікт? Якщо певне процесуальне питання можна вирішити одним виваженим клопотанням, навіщо готувати декілька документів, які лише збільшують обсяг матеріалів справи?

Звісно, кожна справа індивідуальна. Бувають обставини, які дійсно потребують додаткових процесуальних дій, а іноді за зовнішньою простотою розлучення приховується серйозний спір щодо дітей, майна чи інших прав та інтересів. Але це зовсім не привід шукати складнощі там, де їх немає.

Погодьтеся, що хороший адвокат має не лише знати, що саме потрібно зробити для досягнення результату, а й розуміти, чого робити не потрібно.

Моє адвокатське кредо — полегшувати розгляд малозначних справ як для суду, так і для клієнтів. Не створювати зайвого навантаження на судову систему, не змушувати клієнта оплачувати непотрібну роботу, не перетворювати прості юридичні питання на складні багаторівневі процеси.

І так, я чудово розумію, що клієнт платить адвокату за виконану роботу. Але не варто забувати одну просту річ: ще більше, ніж обсяг виконаної роботи, цінується швидкий, надійний та прогнозований результат.

Адже мета звернення до адвоката — не отримати якомога товстішу папку процесуальних документів. Мета — вирішити своє питання.

І якщо це можна зробити просто, професійно та без зайвих ускладнень, то саме так і потрібно робити.

До речі цього року вперше в житті на власні очі побачив позов на стягнення аліментів на 455 сторінок 😏